Немає нічого вічного І Навіть на сонці є плями І неідеальні такі ми всі Та треба ж прийти вже до тями Живемо в сталевих цих рамках Собі придумали правила Хіба ж слова й букви для того аби Аби один одного ранили ми А люди ідуть від людей Лишаючи в душах рани Скільки ж таких нас є Сільки ж таких нас поламаних Життя треба жити і йти Що можеш колись зустрінешся А можу таку ж знайду з душою На шмаття розірваною Я все зробив що зміг А ти все віддала що мала Ніхто ж нічого не знав Як сліпі в темноті блукали Мої ліки дорога і віз Валізи забиті досвідом Літаючи птахи колись Розбиваються теж а ми йдемо Завжди не прощаючись А люди ідуть від людей Лишаючи в душах рани Скільки ж таких нас є Сільки ж таких нас поламаних Життя треба жити і йти Що можеш й колись зустрінешся А можу таку ж знайду з душою На шмаття розірваною А люди ідуть від людей Лишаючи в душах рани Скільки ж таких нас є Сільки ж таких нас поламаних Життя треба жити і йти Що можеш й колись зустрінешся А можу таку ж знайду з душою На шмаття розірваною А ми люди ідем від людей Лишаючи в душах рани Скільки ж таких нас є Сільки ж таких нас поламаних Життя треба жити і йти Що можеш й колись зустрінешся А можу таку ж знайду з душою На шмаття розірваною