По перше я в тебе по вуха востаннє По друге і першого мені достатньо Ти – квітка що у небо із землі проростає Жоден не дотягнувся а я зміг дістати Поки на дворі віхола і град Тебе я у душі сховав Щоб не змогли потрапити в наш храм Сумління та чужі слова І хто хотів поцілить в спину нам Не зміг бо всі ножі зламав Де віра є і де любов жива Не витримає жоден сплав По перше я в тебе по вуха востаннє По друге і першого мені достатньо Ти їхав до серця зламаними мостами Жоден не дотягнувся а ти зміг дістати Я поцілую у відповідь на твої питання Бо знаю лиш одне я у тебе остання А все інше зникне наче бульбашки у ванні Крім нас бо ми у вимірі що люди звуть коханням Коли навіть на відстані вистоїм Я вмию землю сльозами чистими На тому місті виросте істина І зв яже обіймами міцно нас По перше я в тебе по вуха востаннє По друге і першого мені достатньо Ти їхав до серця зламаними мостами Жоден не дотягнувся а ти зміг дістати