Де дух ідуть у танець, Де місяць на горі, Там п 'яний мексиканець Сидить на цвинтарі, Блідить, як мертве тіло Самотні одна Він п 'є свою текілу І він співає так Люсія, моя люба, я йду в останню путь Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь Кохаю тебе, мила, хоч я напився в жерць Життя нас розлучило за не розлучив смерт Цю пісню, дикий вітер, по свинтарю носи, Тарапко мертвим світлом, осяйало це все. Чи це горячка біла, примара, чи дива, З могили його мила, повстала, мов, дива. Люсія, моя люба, я йду в останню путь, коли я вріжу дуба, мене ти не забудь. Кохаю тебе, мила, хоч я напився у черт, життя нас розлучило та не розлучить смет. Вона до себе кличе, до світу іншого, І сльози на обличчі всикають у нього. Він вірив у кохання до самого кінця А ми знайшли зрання на цвинтарі мерця Люсія, моя люба, я йду в останню путь Коли я вріжу дуба, мене ти не забудь Кохаю тебе мила, хоч я напився у щерць Життя нас розлучило, та не розлучить смерть Люсія моя люба, я йду в останню путь Коли я бріжу тоба, мене ти не забудь Кохаю тебе мила, хоч я напився у щерць Життя нас розлучило, Та не розлучить смерть!